Імре Кальман — угорський композитор єврейського походження, якого музична історія зарахувала до засновників і найяскравіших майстрів віденської оперети XX століття. Його «Сільву», «Графиню Маріцу» та «Принцесу цирку» ставлять на сценах усього світу вже понад сто років, а мелодії з цих творів впізнають навіть люди, які ніколи не переступали поріг театру. Доля композитора склалася неспокійно: запаморочлива слава, дві світові війни, втеча від нацизму й еміграція через океан. Проте саме ці випробування загартували його характер і відбилися в музиці — щедрій на мелодії й водночас драматично сильній.
Життєвий шлях та становлення композитора
Імре Кальман народився 24 жовтня 1882 року в угорському містечку Шіофок на березі озера Балатон. Справжнє прізвище родини — Копштейн (Koppstein): батько, Карой (Карл) Копштейн, був торговцем, а мати Паула Зінгер вела дім і підтримувала музичні захоплення дітей. Родина була єврейською, і це походження кілька десятиліть потому різко змінило долю композитора.
Музичний хист у хлопчика проявився рано. Юний Кальман вступив до Будапештської музичної академії, де опановував композицію в класі Ганса Кесслера — поряд із ним тоді вчилися Бела Барток і Золтан Кодай. Паралельно, на наполегливу вимогу родини, він вивчав юриспруденцію в Будапештському університеті: батьки хотіли для сина надійної професії, а не невизначеної музичної долі.
Спочатку Кальман мріяв про кар’єру концертного піаніста й вправлявся по кілька годин щодня. Проте ці плани перекреслила хвороба руки — ранній артрит. Про сцену виконавця довелося забути — і ця втрата стала поворотною точкою. Кальман цілком зосередився на композиції, заробляв на життя музичною критикою в газетах, писав симфонічні твори й пісні. Перший великий успіх принесла йому 1908 року оперета «Осінні маневри», поставлена в Будапешті: з неї почався шлях, що згодом зробив угорця королем віденської оперети.
Період еміграції, родина та визнання
Наприкінці 1920-х років Кальман одружився з кіноакторкою Вірою Макінською (Vera Makinska). У подружжя народилося троє дітей: син Шарль (1929) і доньки Єлизавета (1931) та Івонн (1937). Син Шарль згодом теж став композитором.
Відень обожнював свого улюбленця, однак у березні 1938 року, після аншлюсу Австрії нацистською Німеччиною, єврейське походження зробило подальше перебування там небезпечним. Твори Кальмана потрапили під заборону в Третьому рейху, родинне майно конфіскували. Композитор із рідними перебрався спочатку до Швейцарії та Франції, а потім емігрував за океан — до США, де жив у Нью-Йорку й Каліфорнії.
Світове визнання Кальмана закріплено на державному рівні: Франція нагородила композитора Орденом Почесного легіону за видатний внесок у світову музичну культуру. Його оперети в роки найбільшої слави йшли десятками мов на сценах від Будапешта до Нью-Йорка, і жоден театр оперети не вважав свій репертуар повноцінним без хоча б однієї кальманівської партитури.
Після війни Кальман повернувся до Європи — спершу до Відня, а 1951 року оселився в Парижі. Там він і помер 30 жовтня 1953 року — лише через шість днів після свого 71-го дня народження. До останніх місяців він працював над новою партитурою, не втративши ні працездатності, ні відчуття сцени.
Головні оперети Імре Кальмана
Справжній фурор Кальману влаштувала «Королева чардашу», відоміша під назвою «Сільва»: прем’єра відбулася 17 листопада 1915 року у віденському Театрі Йоганна Штрауса, у розпал Першої світової війни. Історія орфейної співачки Сільви Вареску та князя Едвіна, яким світські умовності заважають бути разом, у роки розлук і фронтових листів звучала як гімн закоханим — виставу грали сотні сцен Європи й Америки.
Майже таким самим тріумфом десятиліттям пізніше стала «Графиня Маріца» (1924): афіші з цією виставою заполонили європейські міста, а вальси й чардаш із партитури наспівували навіть вуличні музиканти. Загалом композитор створив понад два десятки сценічних творів. Дев’ять найважливіших зібрано в таблиці нижче.
| Назва оперети | Рік прем’єри | Короткий сюжет | Відомі арії та мотиви |
|---|---|---|---|
| «Осінні маневри» | 1908 | Гусари на осінніх маневрах стають постоєм у замку вдови-баронеси Різи, а серед офіцерів — старший лейтенант Лерентеї, якого вона колись покинула заради іншого | Солдатські куплети та вальси в дусі угорських вербувальних пісень |
| «Циган-прем’єр» | 1912 | Старий циганський скрипаль-віртуоз Палі Рац хоче одружитися з юною небогою Юліскою, але та кохає його сина Лаці — батько й син стають суперниками | Циганські скрипкові імпровізації та чардаш |
| «Королева чардашу» («Сільва») | 1915 | Орфейна співачка Сільва Вареску та князь Едвін: кохання проти аристократичних забобонів, розлука війною і возз’єднання | Вихідна арія Сільви «Хейя, в горах моя батьківщина», куплети Боні «Без жінок нікуди», дует Сільви й Едвіна |
| «Баядера» | 1921 | Індійський принц Раджамі закохується в паризьку співачку Одетту Даримонд, яка виконує роль баядери в театрі «Шатле», і всіма засобами добивається її взаємності | Дует Марієтти й Наполеона «Бути вірним» («Treu zu sein») |
| «Графиня Маріца» | 1924 | Багата графиня, щоб відвадити залицяльників, оголошує заручини з вигаданим бароном Зупаном, а її новий управитель — збіднілий граф Тассіло, що працює під чужим іменем, — закохується в неї | «Грай, цигане», вальс «Скажи „так“, коханий», «Поїдьмо до Вараждина» |
| «Принцеса цирку» | 1926 | Княгиня Федора Палінська закохується в таємничого циркового артиста Містера Ікса — збіднілого аристократа, племінника її покійного чоловіка | Пісня Містера Ікса «Два казкові очі» |
| «Герцогиня з Чикаго» | 1928 | Американська мультимільйонерка Мері Ллойд купує королівський палац у вигаданій збанкрутілій країні Сильварії: сутичка старої Європи з новою Америкою | Синкоповані фокстроти та чарльстон у партитурі |
| «Фіалка Монмартру» | 1930 | Вулична співачка Віолетта, що продає фіалки, потрапляє в коло бідних митців Монмартру й рятує прем’єру їхньої оперети | Пісня Рауля «Сьогодні вночі ти мені снилася» |
| «Аризонська леді» | 1954 | Угорська іммігрантка Лона Фаррелл, власниця ранчо в Аризоні, закохується в ковбоя Роя Декстера; «Аризонська леді» — кличка її скакової кобили | Ритми американського вестерну та фокстрот |
Окрема доля в останнього твору з цього переліку. «Аризонську леді» Кальман не встиг дописати — партитуру завершив його син Шарль, і сценічна прем’єра відбулася в Берні 1954 року, вже після смерті композитора. Натомість ранні «Осінні маневри» час від часу повертаються до афіш і досі: у них уже чути ту мелодику, за якою Кальмана згодом впізнаватимуть із перших тактів.
Особливості музичного стилю та новаторство в жанрі
Першу третину XX століття музична історіографія називає «срібним віком» віденської оперети, і Кальман постає в ньому визнаним лідером поряд із Францом Легаром. Він змінив саме місце жанру в театральній ієрархії: за драматичною виразністю його вистави наблизилися до великої опери, хоча й лишилися доступними, співучими, яскраво мелодійними. Саме на цьому ґрунті пізніше виріс і мюзикл, який у 1930–1940-х роках перейняв у кальманівської оперети чимало сценічних прийомів.
Головні риси кальманівського стилю:
- Угорський фольклор і чардаш у єдності з віденським вальсом.
- Соціальна драматургія замість водевільної легковажності.
- Фокстрот і джазові ритми («Герцогиня з Чикаго», «Баядера»).
- Психологічний ліризм сольних номерів.
Вимогливість Кальмана простежується й у роботі з оркестром. Він особисто ретельно розписував оркестровку: його партитури потребують від театру повноцінного симфонічного складу, а фінали актів розгортаються на кшталт розвинених оперних ансамблів. Через це поставити Кальмана «напівсилами» неможливо — бідна оркестровка одразу виказує виставу.
Значення творчості та сучасне життя творів Кальмана
Спадщина Кальмана пережила й свого автора, і всі зміни сценічної моди. «Сільва», «Маріца» та «Баядера» входять до золотого репертуарного фонду театрів оперети від Будапешта до Токіо: ці партитури ставлять щосезону, і зали на них наповнені. У Будапешті та Відні твори Кальмана не вважають «старим репертуаром» — їх регулярно ставлять у нових режисерських прочитаннях.
В Україні музика Кальмана — давня театральна традиція. Київський національний академічний театр оперети систематично повертає до афіші «Сільву» та «Графиню Маріцу», а постановки його оперет ідуть у музично-драматичних театрах Харкова, Одеси, Львова. Українські співаки регулярно включають арії Сільви, Маріци та Містера Ікса до концертних програм.
Окреме життя твори Кальмана отримали в кіно. Радянський фільм «Містер Ікс» (1958) із Георгом Отсом у головній ролі — це екранізація «Принцеси цирку», а телефільми «Сільва» (1981) і «Маріца» (1985) зробили його мелодії домашніми для мільйонів глядачів. Саме тому навіть той, хто ніколи не був у театрі оперети, впізнає «Два казкові очі» чи «Грай, цигане» з перших нот.
Кальман довів на практиці: легкий жанр може бути глибоким, а популярна мелодія — необов’язково примітивною. Мелодизм і сценічна щирість його партитур досі залишаються тим мірилом, за яким перевіряють кожну нову оперету, — і жодна з них поки не змогла витіснити «Сільву» з театральних афіш.
