Одна жінка, одна надія – як донорство яйцеклітин допомагає стати батьками

Зміст

Наталі було 38, коли лікарка вперше сказала «донорська яйцеклітина». За спиною чотири протоколи ЕКЗ, три з яких дійшли до перенесення, і жоден не закінчився вагітністю. «Мені дали виписки і візитку психолога. Я вийшла в коридор і зрозуміла, що візитка лежить у мене в руці вже хвилин десять», — згадує вона.

Рік вона не могла вимовити слово «донорка» вголос. А потім просто сіла й прочитала все, що знайшла. Цей текст для тих, хто зараз на тому самому місці.

Схожа стаття: Чи можна вагітним ананас: вплив на пологи та можливі ризики

Кому це взагалі потрібно

Не лише жінкам за сорок, хоча віковий фактор справді найпоширеніший. З віком кількість і якість яйцеклітин падає, і після певної межі навіть ідеально проведений протокол дає мало шансів.

Донорські ооцити розглядають також, коли:

  • яєчники передчасно «згасли» (так буває і до 35);
  • жінка пройшла хіміотерапію чи операції на яєчниках;
  • є спадкове захворювання, яке не хочеться передавати дитині;
  • декілька циклів ЕКЗ поспіль завершилися ембріонами поганої якості або їх не було взагалі.

Як обирають донорку

Це найчастіше питання, і відповідь простіша, ніж здається. Вас не просять вибирати «за красою». Клініка або агенція показує анкети, де вказані вік, зріст, вага, колір очей і волосся, група крові та резус, освіта, інколи коротко про інтереси. Фотографії дитинства іноді є, але не скрізь.

Збіг за групою крові й резусом не завжди обов’язковий, а ось зовнішня схожість для більшості пар на практиці важить менше, ніж вони думали на початку. «Ми провели вечір над анкетами і зрозуміли, що шукаємо не схожість, а відчуття, що ця людина була серйозна до свого рішення», — розповідає Олексій, чоловік Наталі.

Що перевіряють у самої донорки до того, як вона потрапляє в базу: аналізи на інфекції, ЗПСШ, ВІЛ, гепатити, генетичний скринінг (як мінімум каріотип, часто розширені панелі), огляд гінеколога, УЗД, оцінка оваріального резерву, консультація психолога. Це займе мінімум кілька днів, а то й тиждень-два з усіма результатами.
Для тих, хто замислюється над рішенням допомогти та хоче стати донором, достатньо залишити заявку заповнивши анкету на участь у програмі донорства яйцеклітин – https://babyplan.agency/donorstvo-yaytseklityn/
Після чого координатор пояснить умови, етапи обстеження та відповість на запитання.

Три речі, які варто запитати в клініки до підпису

Скільки циклів донорки вже було? Є загальноприйняті рекомендації обмежувати кількість донацій однією жінкою. Якщо клініка плутається у відповіді, це сигнал.

Що буде, якщо ембріонів не вийде? Чи є знижка на повторну спробу, чи доведеться платити заново, чи можна взяти іншу донорку. Договір має це прописувати.

Скільки ембріонів переносять і що з рештою? Більшість сучасних клінік рекомендують перенос одного ембріона, щоб не допускати багатоплідної вагітності. Зайві ембріони заморожують, і тут треба знати, скільки коштує зберігання і на який термін.

Що відбувається по кроках

Спершу підбір донорки та обстеження самої пари або жінки. Паралельно іде підготовка: хтось здає аналізи, хтось проходить гістероскопію, якщо в порожнині матки є питання.

Потім синхронізація циклів. Якщо планують «свіжий» перенос, цикли донорки й реципієнтки треба вирівняти, зазвичай ліками. Деякі клініки віддають перевагу варіанту із заморожуванням: яйцеклітини або ембріони зберігають, а перенос роблять у зручний момент. Так менше стресу з графіками, але є й свої нюанси щодо вартості.

У донорки стимуляція триває приблизно 10–14 днів із частими УЗД і аналізами. Пункція займає короткий час, зазвичай близько пів години під седацією, і того ж дня жінка йде додому. На відновлення зазвичай потрібно кілька днів.

Реципієнтка в цей час готує ендометрій: кілька тижнів приймає естрогени, потім прогестерон. Перенос ембріона виконується без наркозу, за відчуттями ближчий до гінекологічного огляду. Тест на вагітність за ХГЧ роблять приблизно через 10–14 днів.

Про шанси без обіцянок

Чесної універсальної цифри немає. Результат залежить від віку й здоров’я донорки, якості ембріонів, стану ендометрію реципієнтки та кваліфікації ембріологів. Загалом у жінок старшого віку з донорськими яйцеклітинами шанси, як правило, вищі, ніж із власними, бо мірило тут саме вік яйцеклітини. Але «як правило» не означає гарантію. Хороша клініка не обіцяє стовідсоткового результату й назве власну статистику, а не «світову».

Те, про що говорять рідше

Питання про те, чи будете ви «справжньою» мамою, змучує майже всіх. Ви виношуєте дитину, народжуєте її, годуєте, ночами пам’ятаєте, коли вона востаннє їла, і юридично та фактично ви мати. Але в когось це приймання настає не з першого дня. Це нормально, і для цього є психологи, які працюють саме з такими історіями.

Інше питання, чи казати дитині. Єдиної відповіді немає. Психологи в більшості радять не приховувати, і робити це спокійно, поступово, з раннього віку, а не одним «серйозним» разом у 16 років. Але вирішувати вам.

Юридичний бік в Україні такий, що донорка не набуває прав і обов’язків щодо дитини, анонімність зберігається, а батьками записують пару, яка уклала договір.

Де шукати донорку чи сурогатну маму

Є кілька варіантів: сама клініка (банк донорів), спеціалізована агенція або платформа, де анкети відкриті для перегляду. Будь-який майданчик перевіряйте за тими ж питаннями: хто проводить обстеження, які договори, чи є медичний нагляд.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *